Для кожної людини школа на все життя залишається другим рідним домом, з яким пов'язані найяскравіші спогади про дитинство, юність, перше кохання і таку дорогу шкільну родину, де вчителі ставали другими батьками, а однокласники - братами і сестрами.
До Піщанобрідської школи І-ІІ ступенів доріжки не заростають вже більше 100 років. І вона кожного ранку радіє учнівському дзвінкоголоссю, посміхається щиро кожному учневі, турбується про кожного разом з учителями, стрічає нових школяриків і проводжає у широкі життєві дороги своїх випускників.
Школа була побудована за типовим проектом у 1912 році місцевим земством за кошти поміщика Ковальова. Вона налічувала 4 класи, кожен з яких мав більше 40 учнів, в основному хлопчиків. Діти навчалися безкоштовно. За спогадами нині покійного Кучерявого С. А., пан Ковальов мав біля тисячі десятин землі у наших краях, але сам проживав у Єлисаветграді (Кіровограді). Пан кожного року приїздив до школи на випускні екзамени. Відбирав 7-8 кращих учнів і відправляв їх набувати сільськогосподарської професії до Єлисаветграда чи Бобринця. А двох найталановитіших віз до Москви чи Петербурга і оплачував їхнє навчання та проживання, аби ті здобули достойні знання і змогли служити Батьківщині.
Свою історію Піщанобрідська сільська школа №4 почала писати з 30-х років минулого століття. До 1934 року її очолював Жуматій Лаврентій Іванович, з 1934 до 1941 - Праско Андрій Арсентійович. У роки Великої Вітчизняної Війни школа не працювала, хоч спроби відновити навчання були. У добротному приміщенні школи литовські війсьві добровольці, які воювали на стороні гітлерівців організували конюшні. Пізніше там був табір радянських військовополонених. Відразу після звільнення Добровеличківського району місцеві жителі зробили капітальний ремонт класів, тож з 1 вересня 1944 року школа знову прийняла учнів різного віку. У ті часи вона вже стала семирічкою. Директором школи була призначена Філяк Аза Антонівна. Після неї директорування продовжила Сінькова Анна Єгорівна. Після повернення з фронту її чоловіка Сінькова Якова Івановича Анна Єгорівна передала керівництво школою йому. У 1960 році завучем закладу призначено Москаленко Галину Федорівну. За керівництва цих двох ентузіастів школа стала однією з кращих у районі. Після виходу на пенсію Сінькова Я. І. школу очолив Філіппович Феофан Іванович, але раптово помер. На посаду заступили Москаленко Г. Ф. - тендітна, але сильна жінка, яка тримала заклад у зразковому порядку. У 1965 році директором став Шаповал Василь Федотович, учитель молодших класів котрий взявся за озеленення не тільки шкільної території. а й усього Піщаного Броду. Дорогу до центру села школярі обсадили молодими тополями. У 1970 році естафету директорування прийняв Кульбаченко Анатолій Матвійович, який 20 років поспіль переймався шкільними проблемами. Він був ініціатором створення дослідної ділянки, де працювали учні з учителями. Дослідна ділянка саме Піщанобрідської восьмирічної школи була визначена найкращою в районі.
У 1990 році на чолі школи став молодий та завзятий Гладченко Сергій Олександрович. Два роки він працював над тим, щоб класні кімнати набули сучасного вигляду, але молодого керівника з господарською жилкою помітили і доручили йому Піщанобрідську ЗШ І-ІІІ ступенів. У 1994 році навчальний заклад очолив Мар'янов Сергій Іванович, який продовжував роботу попередників щодо осучаснення школи. 10 років свого життя віддав вихованню сільської дітвори. Ставши головою Піщанобрідської сільської ради продовжує піклуватися про школу.
І ось вже 9 років поспіль стоїть біля керма сільського навчального закладу енергійна, дійова, небайдужа Беркут Галина Олександрівна. Директор поставила собі за мету зробити усе, аби школа продовжувала жити. А це не просто, адже сьогодні у добротних стінах стольтньої школи навчається всього 40 учнів. Життя вносить свої корективи - стрімко зменшується населення Піщаного Броду, народжуваність дуже низька.От і доводиться робити усе, аби школа була популярною., привабливою, учні отримували якісні знання.
Школа за усі сто років набула свою особливу ауру доброти, затишку. взаєморозуміння, працелюбства, щирості і любові з великою букви. Плинності педагогічних кадрів тут ніколи не спостерігалося - йшли зі школи вчителі тільки на заслужений відпочинок.

Сьогодні дають знання і виховують школярів у кращих загальнолюдських традиціях Марусенко І. В., Шилюк Г. О., Гідулян І. С., Роман Т. В., Бронза О. В., Кармазенко О. С., Чепурна Т. В. на чолі з директором Беркут Г. О.
Екскурсія школою... Змінилася вона... Стала ще світлішою і затишнішою. Сучасні меблі, сучасне оформлення класних кімнат, багато квітів, різнопланових куточків - гарно! Але школа пам'ятає очі кожного учня, їхні голоси. Це відчув кожен, навіть той, хто не навчався у цих стінах. Кожному згадалося своє...
Кiлькiсть переглядiв: 68

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.